Я не знав куди я їду. Вірніше знав, що в Світловодськ. Що на якийсь молодіжний табір. Я, звісно, далекий від думки, що можу бути джерелом лайфхаків. Але вирішив, що морозитися буде ще тупіше, ніж погоджуватися на роль спікера. До того ж, коли просить побратим з ОЗО.

Вже на місці я дізнався, що це взагалі за туса.

Отож, БУР. Будуємо Україну разом. Волонтери. Що роблять? Будують. Буквально. Ну або ремонтують. Хати для тих, хто цього потребує. . Це і постраждалі від обстрілів, і родини героїв війни, і багатодітні родини, і ще різні люди, яких обставини зробили вразливими.

В Світловодську зараз працюють над хатами кіборга; військового, який зараз в АТО; багатодітної родини і, здається, важкохворої художниці.

Я колись чув про те, як молодь їздила на таку активність у Слов’янськ і Краматорськ. Тепер географія ширше. Волонтери з різних регіонів України. Приїхали навіть американці. Окрім такої соціальної допомоги БУР докладає зусилля до розбудови громадського простору в містах, де реалізують проекти. Виявляється, “Теплиця” і “Вільна Хата” постали теж не без бурівців.

Отож проект дуже простий за концепцією і з дуже потужним ефектом та наслідками. Так що слухати про їх діяльність було цікавіше, ніж травити байки про своє минуле в Пласті та журналістиці.

Мені було цікаво, як молоді люди виконують складну будівельну роботу. Адже це все ж таки треба вміти.


Однак, є фаховий “прораб” Вуйко Бо, який всіх вчить базових навиків. Тож виходить все добротно.

Далі у них за програмою Старобільськ. Прикольно, що якраз там десь в цей час зніматимуть “Ворошиловоград”, так що стануть свідками ще й такої історії.